1. Словник синонімів української мови

дичок

ДИ́ЧКА (дике, некультивоване плодове дерево; його плід), ДИЧО́К розм.; ЛІСНИ́ЦЯ розм. (таке дерево, що росте в лісі). Хата ще стояла, і груша-дичка перед дідовим порогом ще росла (О. Левада); Розказував (Рубець), коли якого дичка посадив, яку щепу щепив (Панас Мирний); Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця, така колюча, напівусохла (казка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дичок — дичо́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дичок — -чка, ч. 1》 розм. Те саме, що дичка. 2》 Бджолиний рій із чужої пасіки, зібраний у вулику. 3》 Дикий кінь. 4》 зах. Вівсюг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дичок — див. дикий; кінь; саджанець Словник синонімів Вусика
  4. дичок — ДИЧО́К, чка́, ч., розм. Те саме, що ди́чка. Розказував [Рубець], коли якого дичка посадив, яку щепу щепив (Мирний, III, 1954, 147); — То ж була звичайнісінька лісова кисличка. Дичок! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 474). Словник української мови в 11 томах
  5. дичок — Дичок, -чка м. 1) = дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = вівсюг. Вх. Лем. 410. Словник української мови Грінченка