доброзичний

ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. про ставлення до інших). Мені сподобалися мої майбутні товариші. Вони були переважно молоді, доброзичливі, веселі (І. Багмут); Чи не криється за його доброзичливою поведінкою і солодкими словами якась підступна хитрість? (Д. Ткач); Лиш я бідний, нещасливий, ніхто мені не зичливий! (пісня); Він високий, елегантно вбраний, з іскрами сивини на скронях, з поглядом зичливим, відкритим (О. Гончар); Ви обізвалися до мене таким теплим, таким прихильним словом, зогріли, заохотили й зворушили до сліз (М. Коцюбинський); Був (інженер) з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (С. Воскрекасенко); Прощати можуть тільки жінки, бо вони поблажливі й добрі серцем (П. Загребельний); На початку березня прийшов лист від Рєпніної. Як завжди, був він повний теплої турботи за бідного вигнанця (З. Тулуб). — Пор. 1. до́брий, 1. лю́дяний, 1. при́язний, 1. чу́лий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброзичний — добрози́чний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. доброзичний — -а, -е, рідко. Те саме, що доброзичливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доброзичний — ДОБРОЗИ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що добрози́чли́вий. Був [інженер Дудар] з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (С. Воскрекасенко). Словник української мови у 20 томах
  4. доброзичний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. доброзичний — ДОБРОЗИ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що добрози́чли́вий. Був [інженер Дудар] з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (Воскр., З перцем!, 1957, 186). Словник української мови в 11 томах