1. Словник синонімів української мови

доказ

ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (І. Франко); Зовнішня краса світу в його (П. Тичини) поезії виступає як підтвердження душевної краси людини (А. Малишко); — В людській натурі є потяг до ідеальних гармоній — свідченням тому хоча б математика, логіка, музика(О. Гончар); Біографічні дані нічого не додають, а служать хіба документом, посвідченням правильності передачі автором ідеології свого класу (В. Еллан); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Г. Хоткевич); Шкода мою вам гальмувати помсту. Холодні тут резони не поможуть (переклад П. Куліша); Баби раді, що зорудували з моєї притики своє діло (в адвоката), просять мене на могорич (Лесь Мартович); Крім Джмелика, було заарештовано чоловік вісім хуторян, яких через тиждень, за відсутністю доказів, випустили (Григорій Тютюнник). — Пор. I. 1. підста́ва.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доказ — до́каз іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. доказ — (у полеміці) аргумент, довід; (приязні) вияв, підтвердження, демонстрація; (зрілости) показник; (наочний) свідчення, р. свідоцтво. Словник синонімів Караванського
  3. доказ — [доказ] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іў Орфоепічний словник української мови
  4. доказ — -у, ч. 1》 Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. || рідко. Донос на кого-небудь. 2》 Предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. доказ — Довід Словник чужослів Павло Штепа
  6. доказ — див. аргумент Словник синонімів Вусика
  7. доказ — див. доведення Філософський енциклопедичний словник
  8. доказ — ДО́КАЗ, у, ч. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. Юзі треба було щодня, щогодини доказів приязні від Зоні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. доказ — Доказ, -зу м. Явная улика, обвиненіе. Доказ маю, хто вкрав. Камен. у. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. Кв. По доказу то було трусють горілку, а нападьом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка. Харьк. Словник української мови Грінченка