домагання

ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися.. поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка (Григорій Тютюнник); На вперте домагання Потурайчина згодився.. записати свою жінку до читальні (Лесь Мартович); Наталя висловила енергійне побажання, щоб мандрівник узяв йоду, бинти, аспірин і хінін (О. Донченко); — Ми категорично вимагаємо звільнити з-під арешту Кузнецова.. — Он як! Це що, майже ультиматум? (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домагання — домага́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. домагання — -я, с. Дія за знач. домагатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. домагання — Домага́ння, -ння; -га́ння, -га́нь і -га́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. домагання — ДОМАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. домага́тися. Всі його домагання були марними, начальник нічого й слухати не хотів (Кучер, Голод, 1961, 430). Словник української мови в 11 томах
  5. домагання — Домага́ння, -ня с. = домогання. Словник української мови Грінченка