донесхочу

ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... хочеться їй з ними погуляти, уволю нареготатися, досхочу подуріти (Панас Мирний); В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся (С. Васильченко); — Напоїть сьогодні верблюдів донесхочу (З. Тулуб); І ну щипать лиця. Нащипала (Мася) донехочу і сіла (А. Свидницький); — Ну і що ж, — запитав Стефко, насміявшися досита, — розсудила Войцехова вашу суперечку? (І. Франко); Коні їдять овес уприпуст (Словник Б. Грінченка); Темна чорнявка.. пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. донесхочу — доне́схочу прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. донесхочу — див. ДОСХОЧУ. Словник синонімів Караванського
  3. донесхочу — присл., розм. До повного задоволення, скільки завгодно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. донесхочу — див. багато Словник синонімів Вусика
  5. донесхочу — Доне́хочу і доне́схочу, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. донесхочу — ДОНЕ́СХОЧУ, присл., розм. До повного задоволення, скільки завгодно. Наситившись донесхочу вареним і печеним, втікачі залягли спати (Добр., Очак. розмир, 1965, 61); Набалакавшись донесхочу, всі вийшли, щоб провести гостя (Руд., Остання шабля, 1959, 566). Словник української мови в 11 томах