доперва

ЛИШЕ́ (ЛИШ) обмежувальна частка (вказує на яку-небудь межу, обмеження в кількості, якості, мірі, дії і т. д.), ЛИШЕ́НЬ, ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ-НО, ПРО́СТО, ДОПЕ́РВА діал. "І чого б так уболівати?" — не раз запитував себе Митрофан. Адже відрізають у нього лише сім десятин. Але тепер ця земля стала йому найдорожчою і найкращою (М. Стельмах); Не пасли (Марічка і Іван) більше вкупі ягнята і стрічались лиш в свято, або в неділю (М. Коцюбинський); (Згурський:) Ми ж обстежили тільки управління і лишень два магазини, а треба було — хоч би п'ять-шість... (З. Мороз); — Пане офіцер. Їх (партизанів) там залишилось тільки двоє. Накажіть облаві не стріляти. Я їх візьму сам (Григорій Тютюнник); З отця Василя зірвало вихором його скуфійку і понесло геть униз по Дністровській долині, у хорунжого мало-мало не вирвало з рук хоругви і тільки-но держално уломило (М. Старицький); Але Бутаков не просто креслив на карті контури берега та островів, він уважно вивчав їх геологічну структуру,.. спостерігав послідовність нашарувань різних порід, рив шурфи (З. Тулуб); — Ви знаєте, пане Олесь, що моя старша сестра заручилась? Але доперва десь аж за рік має відбутися весілля (О. Кобилянська).

ЩО́ЙНО присл. (зовсім недавно, майже зараз), ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ ЩО, ТІ́ЛЬКИ-НО, ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИ підсил., ДОПІ́РУ, ЛЕ́ДВЕ, ЛЕДЬ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕДВЕ підсил., ЗАЛЕ́ДВЕ розм., ТІЛЬ-ТІ́ЛЬ підсил. розм., НАЛЕ́ДВЕ розм. рідко, ДОПЕ́РВА діал. Схилили вниз голівки щойно розквітлі підсніжники (М. Стельмах); Перед очима знов встала пустка, якою тільки пройшов (М. Коцюбинський); Вона хотіла не думати про те, що тільки що почула... (Леся Українка); Він, видно, тільки-но зайшов знадвору: вуха горіли, як стручки перцю (Григорій Тютюнник); Він ще раз піймав слід оленів — вони тільки-тільки пройшли березняком (С. Скляренко); Марко дивував товаришів, повторюючи після уроку слово в слово все, що розповідав допіру вчитель (О. Копиленко); Не слухала я її, бо вона молода, ледве шістнадцять минуло (Леся Українка); Ледь облетів з нього (жита) ніжно-зелений пил цвітіння, і колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном (І. Микитенко); — Їй (Марічці) заледве шістнадцять минуло (В. Гжицький); А он тіль-тіль проклюнувся грибочок (М. Стельмах); Наледве замгнеться, І вже видається, що дома я знов живу (І. Вирган). — Пор. неда́вно.