дописувач
КОРЕСПОНДЕ́НТ, ДОПИ́СУВАЧ. Вдень над містом стояв дим, вночі — заграва. Ми, кореспонденти фронтової газети, їздили туди щодня по оперативний матеріал (Л. Дмитерко); Франко, живучи на селі, став фактично єдиним дописувачем свого журналу (П. Колесник).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дописувач — допи́сувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дописувач — -а, ч. Співробітник газети, журналу і т. ін., що надсилає статті чи повідомлення про що-небудь із місця подій; кореспондент. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дописувач — Допи́сувач, -ча, -чеві, -чем, -чу! -вачі, -чів, -чам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дописувач — ДОПИ́СУВАЧ, а, ч. Співробітник газети, журналу і т. ін., що надсилає статті чи повідомлення про що-небудь з місця подій; кореспондент. Допис мав назву: «Наш садівник спить». Дописувач обвинувачував колгоспівського садівника в недбальстві, в ледарстві (Донч., IV, 1957, 194). Словник української мови в 11 томах