1. Словник синонімів української мови

доповідач

ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти). Між ним і слухачами мало не з першої ж хвилини встановився той контакт, що допомагає промовцеві (Ю. Шовкопляс); Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (О. Гончар); Доповідач вийшов наперед і, знявши шкіряного картуза, обвів збори пильним поглядом (О. Донченко); Лишаємо на боці уваги д-ра Копача про сі промови. Йому, очевидно, заімпонувала щирість тону в промовах обох бесідників (І. Франко); Почуваючи себе в ореолі незрівнянного красномовця й блискучого переможця, полковник у своєму словесному плесі не спиняв плавби (О. Ковінька). — Пор. 1. ора́тор.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доповідач — допові́да́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. доповідач — -відача, ч. Той, хто робить доповідь, повідомлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доповідач — Допові́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів і допові́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. доповідач — ДОПОВІ́ДА́Ч, ві́дача́, ч. Той, хто робить доповідь, повідомлення. — Узяв я на урочистих зборах після доповідача слово (доповідач аж з області був) та й розійшовся хвилин на п’ятнадцять (Мур., Бук. повість, 1959, 133). Словник української мови в 11 томах