1. Словник синонімів української мови

дорожити

ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище — він дорожив своїм майном і домом (З. Тулуб); — Ти просто не вмієш цінувати те, що маєш! (О. Гончар); Приязні їхньої невимушений знак Ціню я над усі тріумфи (М. Зеров); — Аби ти була добра, то там доброю слугою дорожаться... (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорожити — дорожи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дорожити — <�високо> цінувати, дорожитися, не могти скласти ціни чому, трястися над чим; П. надавати значення; (честю) оберігати <�берегти, боятися згубити> що. Словник синонімів Караванського
  3. дорожити — -жу, -жиш, недок., ким, чим. 1》 Високо цінити кого-, що-небудь, надавати йому великого значення. 2》 Оберігати, боятися втратити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дорожити — ДОРОЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., ким, чим. 1. Високо цінити кого-, що-небудь, надавати йому великого значення. Брянський дорожив своїм старшиною і пишався ним перед іншими командирами рот (Гончар, І, 1954, 171); Кооперація — величезна культурна спадщина... Словник української мови в 11 томах
  5. дорожити — Дорожити, -жу, -жиш гл. Цѣнить. Нас дорожят більш, аніж їх, дарма, що вони пани. Харьк. Словник української мови Грінченка