дочасний
ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М. Рильський); Мене навіть радує душного літа завчасний кінець (Леся Українка); На її блідому, позначеному дочасним старінням обличчі відбивалися рожеві мерехи полум'я (В. Логвиненко); Його хлоп'яче обличчя, обрамлене ранніми бакенбардами, одразу стало старшим (О. Гончар); Трохи зараннє материнство надломило юність Барбари, вона ніби постарішала (І. Ле); Одначе декому здалася зашвидкою та резолюція (переклад М. Рильського).
ТИМЧАСО́ВИЙ (який триває, існує або діє протягом деякого часу, непостійно), ДОЧА́СНИЙ, ЧАСОВИ́Й заст.; ТЛІ́ННИЙ книжн. (який піддається тлінню, руйнуванню). Третій батальйон стояв у тимчасовій обороні серед степових горбів та балок по виноградних плантаціях (О. Гончар); "Це лихо дочасне, не вічне!" — думаю (Марко Вовчок); Це лихо часове, — воно швидко минається (Словник Б. Грінченка); Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (М. Коцюбинський). — Пор. недовгові́чний.
Значення в інших словниках
- дочасний — доча́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- дочасний — (- смерть) передчасний; (- лихо) тимчасовий, не постійний. Словник синонімів Караванського
- дочасний — -а, -е. 1》 Який настає раніше нормального строку, раніше призначеного часу; передчасний. 2》 Який триває, діє деякий час; тимчасовий; прот. постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дочасний — Доча́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дочасний — ДОЧА́СНИЙ, а, е. 1. Який настає раніше нормального строку, раніше призначеного часу; передчасний. — Даруй мені, мій батеньку, той час, якщо ти хтів би, щоб твоя дитина одважно йшла на ту дочасну страту (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- дочасний — Дочасний, -а, -е Временный. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Словник української мови Грінченка