дочутися

ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм., ДОКО́ПУВАТИСЯ розм., ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм., НАЗНАВА́ТИ розм., ВИЗНАВА́ТИ діал., ДОСВІ́ДЧУВАТИСЯ діал.; ЧУ́ТИ, ДОЧУВА́ТИСЯ розм., ПРОЧУВА́ТИ розм., ПЕРЕЧУВА́ТИ розм., ЗАЧУВА́ТИ діал. (з розмов, чуток, також із сл. з уст чиїх); ПОЧЕРПА́ТИ (з якогось джерела); ВИЧИ́ТУВАТИ, НАЧИ́ТУВАТИ розм. (читаючи). — Док.: дізна́тися (дозна́тися), дові́датися, узна́ти (взна́ти), зві́дати, допита́тися, пересві́дчитися, прові́дати, прозна́ти, розізна́ти, докопа́тися, дізна́ти (дозна́ти), назна́ти, ви́знати, досві́дчитися, почу́ти, дочу́тися, прочу́ти, перечу́ти, зачу́ти, почерпну́ти, ви́читати, начита́ти. Прибули (вчителі), щоб познайомитися з матір'ю, дізнатись про того бешкетника, так би мовити, з першоджерел (О. Гончар); Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм (Т. Шевченко); Хоч тут і не дуже широке поле спостережень, але я ще не скучаю, бо щодня щось нового довідуюсь (Леся Українка); — Їздив же (Терентій) сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений пісок (М. Стельмах); Я почав також у Ясенові У шинку чи де-небудь на дорозі Звідувать.., Чи в кого тут хлопець не втопився (І. Франко); Олег цікавився, з якого матеріалу зроблено літак, допитувався, що таке дюралюміній (Д. Бедзик); Шухновський, уважний, співчутливий, кожного разу пересвідчувався, чи краще я себе почуваю (Ю. Збанацький); (Сидір:) Та чи ви знаєте, що Параска провідала якось, що ви сватаєтесь (І. Карпенко-Карий); — Йду в село прознавати, як буде з землею (І. Чендей); Пішов (Еней) скрізь по полям шукати, щоб хто дорогу показав.. Щоб розізнати, розпитати, Бо в пекло стежки він не знав (І. Котляревський); Любив я в школі обмірковувати це, те, докопуватися до цього, до того (А. Тесленко); Що з того буде, коли порве (Міхонська) оце письмо, прочитає його? Тілько пошкодить ділу, а дізнатись нічого не дізнає (І. Франко); (Химка:) Хату хотів купувати (Іван). Назнав, каже, двір, що продається (Панас Мирний); Не навчила вона її скрізь усе визнавати, підгледжувати (Грицько Григоренко); Перемагала (Палазя) свій жаль, як тільки могла, щоб люди не досвідчились (Ганна Барвінок); Я ще перед постом чула, що наймичка від них відійшла (Панас Мирний); Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Б. Грінченко); -- Так що ж з Омеляном? — Прочував краєчком вуха — у Вінницю послали його гостювати (М. Стельмах); "Про татуся я, доню, перечула". "О мамо!" — "Так, нема його на світі..." (П. Куліш); Про Обринських, як і давно, не зачуваю нічого особливого (О. Кобилянська); Так багато почерпнув Юрій практичних знань від заслуженого ветерана, ніби вдруге пройшов курс в інституті (А. Хижняк); Так уважно читає (дядько), що що де не вичитає, те пам'ятає (М. Коцюбинський); Треба слухать, може й справді Не так сонце сходить, Як письменні начитали... (Т. Шевченко).

ПРИСЛУХА́ТИСЯ (напружуючи слух, намагатися почути щось), ПРИСЛУ́ХУВАТИСЯ (ПРИСЛУХО́ВУВАТИСЯ рідше), ВСЛУХА́ТИСЯ (УСЛУХА́ТИСЯ), ВСЛУ́ХУВАТИСЯ (УСЛУ́ХУВАТИСЯ), ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ (УСЛУХО́ВУВАТИСЯ) рідше, НАСЛУХА́ТИ (НАСЛУ́ХУВАТИ), ДОЧУВА́ТИСЯ розм., НАСЛУХА́ТИСЯ розм., ПРИСЛУХА́ТИ діал., НАДСЛУ́ХУВАТИ (НАДСЛУХА́ТИ) діал., ПРИЧУВА́ТИСЯ діал. — Док.: прислу́хатися, вслу́хатися (услу́хатися), дочу́тися. — Я тоді страшенно розлютився, — мовив Олізар, прислухаючись до того, що діялося в глибині дому чи двору (Вал. Шевчук); Він прислухувався пильно нічним шелестам (І. Франко); Сон так і липне до очей, але дівчина перемагає його, жадливо прислуховується до батькового дихання (М. Коцюбинський); Раптом чую... гукає мене сталевар. Я вслухаюся в голос... (М. Нагнибіда); Марко уважно вслухувався в зауваження колгоспників (І. Кириленко); І вдивлявся Юхим у сизі шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків (І. Ле); Буває, станеш і, ледь дихаючи, стоїш і наслухаєш, як живе ніч, як живе темрява (Є. Гуцало); Хвилинку постояли (хлопці), наслухували. Скрізь тихо, навіть собаки замовкли (Мирослав Ірчан); Ранку тратити не треба; Дочувайся: із-під неба Пісня жайворонка ллється, То привіт тобі несеться! (Я. Щоголів); Усі стихли, наслухаючись до цокання дерев'яної клямки й глухого гупання важких ніг у сінях (Д. Бедзик); Сестра Меланія никала скрізь по всіх кутках, мутилася, підбігала, приглядала, прислухала (Марко Вовчок); Він тремтів усім тілом і надслухував, запираючи в собі дух (І. Франко); Вона не раз ще підійде на пальцях до дверей і буде надслухати, притулившися вухом (Г. Хоткевич); Уночі причувається Оксана, усі добре сплять... (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПОЧУ́ТИ (сприйняти слухом щось), ДОЧУ́ТИ, РОЗЧУ́ТИ, УЧУ́ТИ (ВЧУ́ТИ), ДОЧУ́ТИСЯ розм., РОЗСЛУ́ХАТИ розм., РОЗСЛУ́ХАТИСЯ розм., ЗАЧУ́ТИ діал. Так дивиться сарна в дрімучому лісі, Неначе почувши десь шелест в кущах... (О. Олесь); Господар ще сказав кілька слів, яких не міг дочути Лодиженко (І. Ле); За гуркотом двох віялок не розчув Обушний зауваження Крупка (І. Кириленко); Затихнув цвіркун, учувши Знадвору гуркіт і гомін (І. Вирган); Ще старий не вспів гаразд розслухати, що син каже, а хлопець як замахне паличкою — лус батька по плечу! (І. Франко); Перш було розсердився, а далі, як розслухавсь, що йому Настя, стогнучи, розказала, то й замовк (Г. Квітка-Основ'яненко); Мати як зачула його голос, так прожога і кинулася до його в хату (Панас Мирний). — Пор. 1. чу́ти.