дружище

ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. у боротьбі, боях); ПРИ́ЯТЕЛЬ, ДРУЖО́К розм., КУМ розм., КУМПА́Н діал. (людина, з якою склалися добрі, але не надто близькі стосунки). Можна вибрать друга і по духу брата. Та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко); Всі — вірні друзяки, що тайни не зрадять, Бо всі тут немов побратими (А. Кримський); — Давай, мабуть, лягати спати, дружище! А то мені треба вставати рано (А. Головко); Елдар сидів, зацьковано позираючи то на Тимка, то на двох босяків під грубкою. Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його (Григорій Тютюнник); Я співаю, а мій камрат Саданюк сміється з мене (Словник Б. Грінченка); Для приятеля нового не цурайся старого (прислів'я); — А в мене є дружок. Теж вірші пише... — Дружок чи друг? — Друг! — гаряче ствердив Марат. — Справжній друг (С. Журахович); — Гей, куме! — гукає Хома до Романа Блаженка. — Ходіть-но до мене персиків їсти (О. Гончар); (Матрона:) Недурно то я стою в церкві та очі видивлюю, де то мій чоловік, а він ту з кумпаном (І. Франко). — Пор. 1. по́друга, 1. това́риш.