1. Словник української мови в 11 томах

дружище

ДРУЖИ́ЩЕ, а, ч., розм. Уживається при дружньому звертанні до кого-небудь.

— Ти вже, дружище, вріс у свою нову посаду, як добрий вершник у сідло — засміявся Сагайда (Гончар, І, 1954, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружище — дружи́ще іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дружище — -а, ч., розм. Уживається в дружньому звертанні до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дружище — див. друг Словник синонімів Вусика
  4. дружище — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови