1. Словник української мови в 11 томах

дружитися

ДРУЖИ́ТИСЯ, дружу́ся, дру́жишся, недок., розм.

1. з ким. Те саме, що дружити 1.

Андрій не дуже якось з ним дружився (Фр., VIII, 1952, 235);

Він на диво сам зрозумів, що для царгородян він тільки варвар, якого вважають за ловецького собаку та з яким ніхто не дружиться (Оп., Іду.., 1958, 259).

2. з ким і без додатка. Те саме, що одру́жуватися.

Не хотів [Гриць] ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Вовчок, І, 1955, 40);

Данько з Тоською дружилися — вперше в історії Печорська.. — без церкви і попа, на віру, але — законно (Смолич, Мир.., 1958, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружитися — дружи́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дружитися — дружуся, дружишся, недок., розм. 1》 з ким. Те саме, що дружити 1). 2》 з ким і без додатка. Те саме, що одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дружитися — див. дружити Словник синонімів Вусика
  4. дружитися — Дружи́тися, -жу́ся, -жишся з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дружитися — Дружитися, -жуся, -жишся гл. 1) = дружити 1. Слабий з дужим не борись, голий з багатим не дружись. Ном. № 1417. 2) Жениться. Не хтів а ні дружитись, а ні дома жити — чумакував. МВ. І. 65. Словник української мови Грінченка