дубина

ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. (дубовий ліс); ПУ́ЩА, ХА́ЩІ (великий густий, дрімучий ліс); ПРА́ЛІС (предковічний ліс); ЛІСОПА́РК (приміський ліс); ЛУГ заст. (низина, поросла лісом). За Россю на горбах сизів старий ліс (І. Нечуй-Левицький); Машини мчали в ніч, в гущавину поліських борів, назустріч ранкові... (В. Козаченко); Дорога й далі йшла вздовж Уралу.. Траплялися тінисті гаї і неглибокі балки (З. Тулуб); Недалеко шляху ріденький перелісок (С. Васильченко); Часом ми переїздили місток через неглибоку синю річечку,.. часом пропливав повз нас негустий низькорослий переліс (Л. Первомайський); Біля прилісу Яків наздоганяє двох дівчат (М. Стельмах); Дивною була ця любов до степових рослин і запахів у нього, корінного поліщука, який народився і виріс у суворих пущах, під шум вікових поліських дібров (О. Гончар); Пролітають мимо них Чагарі й дубини, Ліси, села, хутори (С. Руданський); Закінчився старий дубняк і почався молодий осичник (П. Воронько); Птиці Вилітали з дубника (П. Воронько); У полі стояла спека, а тут, у затінку густого дубиння, було вільготно і навіть не душно (Ю. Смолич); Здається, він заблудився в лісових хащах (О. Гуреїв); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник); Часом.. їдуть вони не прямо бульваром, а звертають ліворуч, поза лісопарком (Ю. Мушкетик); Далі почалися великі, темні луги (Леся Українка).

ЛІС збірн. (зрубані дерева як будівельний матеріал), ЛІСОМАТЕРІА́Л збірн., ДЕ́РЕВО збірн., ДЕРЕВИНА́ збірн., ДЕРЕ́ВНЯ заст.; ДУБИ́НА збірн. (дубова деревина). — Я будь-яку ділянку прикину вздовж та впоперек на око і скажу, скільки якої породи буде на ній: стільки-то будівельного лісу вийде, а стільки-то хворосту, дровець (М. Стельмах); Розбурханий заробітчанський натовп, відхлинувши до складів лісоматеріалу, раптом уперся, не подаючись далі (О. Гончар); Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будинок (Панас Мирний); — Деревини на хату шукаю. Маю хату будувати (Г. Хоткевич); Там, біля причілкової стіни, у його лежала деревня, що він її почав уже потроху купувати на хату (Б. Грінченко); Погорів я, мушу становити хату, так доводиться аж до Сагайдака.. їздити по дубину (Л. Яновська).

ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал. Ми вирізали палиці і почали знімати разки павутиння на своїй путі (М. Чабанівський); — Чи не однаково людині, який ціпок її б'є, коли від нього синці на тілі?! (З. Тулуб); Хто хоче пса ударити, той кия найде (прислів'я); В саду каркнув ворон. Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком.. Дрюк товстішим кінцем зачепив на груші плескате гніздо (М. Стельмах); Хлопчик.. підійшов до куща ліщини і, напружившись, виламав собі добрячу ломаку (О. Донченко); Горбатого виправить могила, а упертого дубина (прислів'я); З кийками в руках вони бігають навколо ямки, в яку загнали "свинку" — дерев'яну цурку (О. Донченко); Кузьма неквапною ходою дістається до своєї кособокої, дрючками підпертої хати (М. Стельмах); Сватові перша чарка, але й перша палка (прислів'я); Отець Іоанн женеться за мною з довгою дрючиною (О. Ковінька); Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Є. Гуцало); — Я їм отсею патичиною стілько дір у всіх стінах нароблю, що їм і крохмалю відхочеться (І. Франко); Вдарити можна не тільки буком, але також і словом (Лесь Мартович); А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам'ятала, коли свого чоловіка до дуба в'язала (С. Васильченко). — Пор. жерди́на.