дудоніти
ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. при обертанні). Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає (пісня); В степу, за обрієм, як далекий грім, гула канонада (Л. Дмитерко); За версту від фільварку гуготіла парова молотарка (А. Іщук); А жорна гугонять на поставах монотонно цілу добу (І. Волошин); Знову гугнить телефон (І. Кочерга); Гуде вітер, стугонить у трубі (С. Васильченко); Грубі сосни нагиналися верхами й стукали одна об одну. Дудніли й гуділи, неначе дзвонили глухо великі дзвони (Лесь Мартович); Метіль У комині ревіла (М. Бажан); Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (М. Стельмах); Фуркочуть коловороти, крутячи мотуззя (І. Франко). — Пор. 1. гуркота́ти.
Значення в інших словниках
- дудоніти — дудоні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дудоніти — -ню, -ниш, недок. Підсил. до дудніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дудоніти — ДУДОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. Підсил. до дудні́ти. Десь і сьогодні біля Вербки дудоніли кулемети, і коні без вершників забігали аж в берегівські ліси (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 253); Чиїсь кроки дудонять у другому кінці коридора (Вільде, Повнол. діти, 1960, 196) Словник української мови в 11 томах