дятел
ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І. Франко); Вистукує барвистий ятел у кору стовбурів (А. Шиян); Провору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі (Ю. Яновський); Зляканий клювак порснув з-під вербового пенька (І. Ле); Птиця клюйдерево вистукує, як ковач: тук-тук-тук, ніби молотком у кузні (А. Хижняк); Ой довбачу зелененький, довбачу, довбачу, А я бідна сиротонька, не смійся, багачу (пісня).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дятел — дя́тел іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дятел — [д’атеил] -тла, м. (на) -т'л'і /-тлов'і, мн. -тлие, -т'л'іў Орфоепічний словник української мови
- дятел — -тла, ч. 1》 Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу зі щілин кори дерева. 2》 лайл. Про настирливу, набридливу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дятел — Дзьобак довбань, гарикай, джолонок Словник чужослів Павло Штепа
- дятел — Тла, ч. Дурень. Дятел довбаний, ідіот!!! Словник сучасного українського сленгу
- дятел — (-тла) ч. 1. крим. Жертва злочину. БСРЖ, 176; СЖЗ, 38; ЯБМ, 1, 301. 2. крим.; презирл. Людина, яка не має авторитету в злочинному середовищі (тяжка образа у злочинному світі). БСРЖ, 176; СЖЗ, 38; ЯБМ, 1, 301. 3. мол., крим. Дурень. Словник жарґонної лексики української мови
- дятел — ДЯ́ТЕЛ, тла, ч. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах
- дятел — Дятел, -тла м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. І. 250. Словник української мови Грінченка