дівиця

ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.; ВІДДА́НИЦЯ розм., НЕВІ́СТА розм. (шлюбного віку); ПА́ННА, ПАНЯ́НКА, МАДЕМУАЗЕ́ЛЬ заст. (головним чином з привілейованих кіл суспільства; часто у звертанні до такої особи; також сучасне — перев. жарт., ірон.). Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знова поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич); (Загуба:) Моя хрещениця Галя, мабуть, уже на відданні? (Палажка:) Атож! Дівуля на все село (Я. Мамонтов); — Ти ж розумієш... діваха одна... Ну, я тобі скажу, всякі у мене були, а такої ще не було... (Д. Ткач); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (М. Стельмах); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина — серце (пісня); Співають діви на Дунаю... До Києва лунає спів (С. Крижанівський); — Побачили ми слід до вашого двору, аж тепер бачимо, що то не куниця, а красна дівиця (М. Грушевський); — Чесна і роботяща челядина. Ще дитина, а на все вважає (О. Маркуш); — Їй-бо, вже дівка (Христина), відданиця. Росту не багато — а краса є (М. Стельмах); Привіз (князь Володимир) собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (П. Загребельний); (Гострохвостий:) Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум'яки (І. Нечуй-Левицький); Тепер Люба — доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (П. Кочура); — Розповідай, — звелів єпископ. -- Самій тільки мадемуазель Кармелі... -- почав був Філіпп (О. Ільченко).