експедиція

ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт., ПОДОРІ́ЖЖЯ діал., ВАНДРІ́ВКА діал.; ПУТЬ (процес такого пересування); ПОХІ́Д (перев. піша подорож); ПОЇ́ЗДКА (подорож верхи або на якомусь транспорті); ЕКСПЕДИ́ЦІЯ (із спеціальною метою, спеціальним завданням); ПРОГУ́ЛЯНКА розм. (легка, приємна). Я вже писав, що дуже задоволений з подорожі по морю (М. Коцюбинський); Бертьє, вітаючи полковника з щасливим подорожуванням, без слів зрозумів, що Фав'є нічого втішного не привіз імператорові з Іспанії (П. Кочура); — Коли вас цікавлять, наприклад, мандрівки по морях земної кулі або ботаніка чи географія, — корабельна бібліотека до ваших послуг (З. Тулуб); Ми юними тоді були, дороги кликали нас в мандри... (Д. Луценко); Молодому козакові Мандрівочка пахне (пісня); З благословіння свого начальства Діденко зразу ж подався у багатообіцяючий вояж (з газети); Подоріжжя Колумба, Васко да Гама, Амеріго Веспуччі привчили людей до віри в реальність усяких новознайдених предивних заморських країн (Леся Українка); Розвидало ся, віконце побіліло, як Федір вернувся з далекої вандрівки (В. Стефаник); І знов у путь, далеку путь! О нескінченні ті дороги, Вони прослались і мені, І я крізь хащі, перелоги Лечу на батьківськім коні... (М. Нагнибіда); Ходили вони навіть у нічні походи, на розшуки скарбів (О. Гончар); Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (З. Тулуб); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські "гори" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. експедиція — експеди́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. експедиція — (пошти) розсилання; (наукова) подорож, відрядження, місія; (каральна) операція, акція, похід; (розвідча) рейд; (учасники експедиції) група, партія, загін. Словник синонімів Караванського
  3. експедиція — [еикспеидиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. експедиція — -ї, ж. 1》 спец., книжн. Відправляння, розсилання товарів, кореспонденції і т. ін. за певним призначенням. Експедиція товарів. Експедиція кореспонденції. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. експедиція — 1. висилка 2. виправа Словник чужослів Павло Штепа
  6. експедиція — Похід, відправлення, висилання, приведення в порядок, відправка війська для здійснення операції у віддаленій місцевості Словник застарілих та маловживаних слів
  7. експедиція — експеди́ція (від лат. expeditio – приведення в порядок, похід) 1. Відправлення, розсилання. 2. Відділ установи, підприємства, що приймає, відправляє, розсилає кореспонденцію. 3. Відрядження групи людей для дослідження різних об’єктів. 4. Каральна... Словник іншомовних слів Мельничука
  8. експедиція — Експеди́ція, -ції, -цією; -ди́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. експедиція — ЕКСПЕДИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн., спец., книжн. Відправляння, розсилання товарів, кореспонденції і т. ін. за певним призначенням. Експедиція товарів; Експедиція кореспонденції. 2. спец. Словник української мови в 11 томах
  10. експедиція — рос. экспедиция (від латин. expeditio — приведення у порядок) — 1. Відправлення. розсилання кореспонденції, листів, вантажів тощо. 2. Установа чи підрозділ, що відає відправленням, розсиланням. Eкономічна енциклопедія