жатка
КОСА́РКА (машина для скошування трав'янистих рослин, хліба); ЖНИВА́РКА, ЖА́ТКА (для скошування перев. злакових рослин); СІНОКОСА́РКА (для скошування трави); САМОСКИ́ДКА (жниварська машина, яка самостійно скидає зрізаний хліб); ЛОБОГРІ́ЙКА (машина з ручним скиданням зрізаного стебла); СНОПОВ'ЯЗА́ЛКА (машина, яка косить і в'яже в снопи жито, пшеницю тощо). По заливних берегах Удаю на рівнинних місцях працювали косарки (О. Десняк); Заблискотять косарки в житі (П. Тичина); Бригадир сіла на жниварку-самоскидку (І. Ле); Жнива там у розпалі, стрекочуть жатки, їх крила пірнали в хліб, як весла (В. Земляк); Збираємо кукурудзу спеціально пристосованими сінокосарками (з газети); Вишикувані в ряд стоять самоскидки, снопов'язалки (В. Минко); Поки лобогрійка, запряжена трійкою міцних коней, пройде гони і повернеться назад, я маю віддихатись і бути готовим змінити й свого напарника (Д. Бедзик).
Значення в інших словниках
- жатка — жа́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- жатка — -и, ж. Машина для скошування зернових та інших рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жатка — Жниварка, див. снопов'язалка Словник чужослів Павло Штепа
- жатка — Жа́тка, -тки, -тці; жа́тки, жа́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жатка — ЖА́ТКА, и, ж. Машина для скошування зернових та інших рослин. — Там [по хуторах] — і машини всякі задля польової роботи — плуги парові, сіялки, жатки, молотилки (Мирний, IV, 1955, 331)... Словник української мови в 11 томах
- жатка — Жатка, -ки ж. Жатвенная машина. О. 1861. IX. 178. Словник української мови Грінченка