жахіття

СТРАХІ́ТТЯ перев. мн. (страшні, згубні, небезпечні собою або своїми наслідками події, те, що вселяє почуття страху), СТРАХО́ВИНА́, ЖАХ, ЖАХІ́ТТЯ, КОШМА́Р розм., СТРАХО́ВИЩЕ розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм., СТРАХОТА́ розм., СТРАХОВИ́ННЯ розм., СТРАХОВІ́ТТЯ розм. Він мусить у хорошому сімейному колі забути всі страхіття війни і втрату батьків (В. Логвиненко); (Олеся:) Тебе, Марфушо, бачила у сні. Ти ніби взяла моє серце і так боляче давила, а з нього кров капала, така гаряча... (Марфуша:) Яка страховина! (М. Кропивницький); Жахіття інквізиції; Що йому сниться? Хто його переслідує? Щось його мучить, якихось страхіть ще він не подолав, б'ється, може, з браконьєрами на лимані чи.. з неонами міст і кошмарами Хіросіми (О. Гончар); Голови мертві, види бліді, але очі розплющені, страшні й люті. Єремія нітрошки не злякався: він бачив страшніші страховища і сам вчиняв їх (І. Нечуй-Левицький); (Тетяна:) Та пожежа — то було якесь страховиддя! (М. Кропивницький); Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер (О. Стороженко); Кожне пригадує, як ще в запічку чувало страшне страховиння від бабусь (Ганна Барвінок); Похмуро позирали партизани на вогняне страховіття (С. Воскрекасенко).