1. Словник синонімів української мови

живучий

ВИТРИВА́ЛИЙ (здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження), СТІЙКИ́Й, ТВЕРДИ́Й, ЖИВУ́ЧИЙ, ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, ТЕРПЕЛИ́ВИЙ, ТЕРПЛИ́ВИЙ рідко, ЖИВКИ́Й рідко, ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм. Микола був русявим, симпатичним хлопцем.. Лицем у матір, статурою в батька й діда — міцний, дужий, витривалий (В. Козаченко); Дивізія.. була сформована з сибіряків та уральців, людей.. надзвичайно стійких у бойових обставинах (Григорій Тютюнник); (Теофіл (до громади):) Не тратьте зваги, діти, будьте тверді (Леся Українка); Міцний, живучий, справжній він матрос... (І. Гончаренко); Ми терплячі в житті, навчились на фронті до всього звикати (І. Нехода); Вона була, як завжди, мила у своїх листах, терпелива й розсудлива (М. Чабанівський); Все витерпіла, бо справді, мабуть-таки, двожильна (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живучий — живу́чий 1 дієприкметник від: жи́ти живу́чий 2 прикметник витривалий; стійкий Орфографічний словник української мови
  2. живучий — див. сильний Словник синонімів Вусика
  3. живучий — (донині) живий, с. БЕЗСМЕРТНИЙ; (у скруті) витривалий, життєздатний; (забобон) стійкий; живкий. Словник синонімів Караванського
  4. живучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до жити 1), 2). 2》 прикм. Здатний терпіти труднощі, виживати в складних умовах, підтримувати і зберігати життя; витривалий. 3》 прикм., перен. Який довго існує, не зникає; стійкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. живучий — Живу́чий, -ча, -че; -ву́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. живучий — ЖИВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до жи́ти 1,2. Що ж я долею земною Не вдоволений проте? Бо вбачаю я.. Слід мертвоти навкруги: Між живучим людом — трупи. Між друзями — вороги (Граб. Словник української мови в 11 томах
  7. живучий — Живучий, -а, -е Живучій. Невгамовані, живучі діти Ізраіля і в воді не тонуть, і в огні не горять. Левиц. І. 92. Словник української мови Грінченка