живучий
ЖИВУ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до жи́ти 1,2.
Що ж я долею земною Не вдоволений проте? Бо вбачаю я.. Слід мертвоти навкруги: Між живучим людом — трупи. Між друзями — вороги (Граб., І, 1959, 164);
З останків колишніх й живучих донині пізнаєш природи ти цілість і хід (У. Кравч., Вибр., 1958, 166).
2. прикм. Здатний переносити труднощі, виживати в складних умовах, підтримувати і зберігати життя; витривалий.
— Ти шкодуєш, що твої діти вмирають. А мої вже й геть-то живучі. Такого їх, такого їх багато, що, далебі, не знаю, що й діяти! (Н.-Лев., І, 1956, 120);
Ми [партизани] сміливі, кажуть, і живучі, Ми йшли вперед і не вмирали (Забашта, Вибр., 1958, 121).
3. прикм., перен. Який довго існує, не зникає; стійкий.
Живучі ще у свідомості деякої частини населення пережитки минулого (Рад. Суд на охороні прав.., 1954, 14);
Міщанство, як відомо, річ на диво живуча (Дмит., Розлука, 1957, 173).
Значення в інших словниках
- живучий — живу́чий 1 дієприкметник від: жи́ти живу́чий 2 прикметник витривалий; стійкий Орфографічний словник української мови
- живучий — див. сильний Словник синонімів Вусика
- живучий — (донині) живий, с. БЕЗСМЕРТНИЙ; (у скруті) витривалий, життєздатний; (забобон) стійкий; живкий. Словник синонімів Караванського
- живучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до жити 1), 2). 2》 прикм. Здатний терпіти труднощі, виживати в складних умовах, підтримувати і зберігати життя; витривалий. 3》 прикм., перен. Який довго існує, не зникає; стійкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- живучий — ВИТРИВА́ЛИЙ (здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження), СТІЙКИ́Й, ТВЕРДИ́Й, ЖИВУ́ЧИЙ, ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, ТЕРПЕЛИ́ВИЙ, ТЕРПЛИ́ВИЙ рідко, ЖИВКИ́Й рідко, ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм. Микола був русявим, симпатичним хлопцем.. Словник синонімів української мови
- живучий — Живу́чий, -ча, -че; -ву́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- живучий — Живучий, -а, -е Живучій. Невгамовані, живучі діти Ізраіля і в воді не тонуть, і в огні не горять. Левиц. І. 92. Словник української мови Грінченка