заведення
ЗВИ́ЧАЙ (загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті, побуті якогось народу, колективу, сім'ї і т. ін. і передаються наступним поколінням), ТРАДИ́ЦІЯ, ЗАВО́Д (ЗАВІ́Д) розм., НО́РОВ розм., ПОВЕДЕ́НЦІЯ розм., ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., ЗАВЕ́ДЕННЯ діал., ОБИЧА́Й фольк., заст., ЗВИ́ЧКА рідко. Зейнеб ніколи не кривдила Кульжан, а тепер.. вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве або навчає рідним звичаям (З. Тулуб); За давньою традицією, яка збереглася ще в селах, — називав (син) батька та матір на "ви" (М. Зарудний); Що город, то норов.., що голова, то й розум (М. Номис); По людях було видно, що не пили вони сьогодні могоричу і не підкидали, за давньою поведенцією, на "ура" економа, щоб той поставив зайву чарку (М. Стельмах); — У мене така заведенція: щоб усі працювали, а головина сім'я — більше за інших (І. Гончаренко); У нас таке заведення, що жінки не молотять (Словник Б. Грінченка); Кождий край має свій обичай (прислів'я); Ми любимо свої пісні чудові І звички наші, повні простоти І щирості (Л. Забашта).
Значення в інших словниках
- заведення — заве́дення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- заведення — див. звичай Словник синонімів Вусика
- заведення — -я, с. 1》 Дія за знач. завести I. 2》 діал. Звичай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заведення — Заклад, підприємство, установа Словник чужослів Павло Штепа
- заведення — Заве́дення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заведення — ЗАВЕ́ДЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. завести́¹. Дум’як і його невеличка компанія порушили думку заведення тверезості в селі (Фр.,УІІІ, 1952, 70); Заповнивши.. анкету для заведення першої в житті трудової книжки, Ганна залишила на приписку свій паспорт (Коз. Словник української мови в 11 томах
- заведення — Заведе́ння, -ня с. Обычай, обыкновеніе. У них таке вже заведення, що всі брати, хоть вони й жонаті, живуть і роблять укупі. У нас таке заведення, що жінки не молотять. Словник української мови Грінченка