завзяток

ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завзяток — завзя́ток іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. завзяток — -тку, ч., діал. Злість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завзяток — ЗАВЗЯ́ТОК, тку, ч., діал. Злість. Мав [Іван] такий завзяток, що навіть на припадок утрати служби не стерпів нікому (Март., Тв., 1954, 227); Не хотіла [Ганна] сперечатися з ним.. Не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (Круш., Буденний хліб.., 1960, 34). Словник української мови в 11 томах
  4. завзяток — Завзя́ток, -тку м. Враждебныя чувства, непріязнь, злобное отношеніе къ кому. Має на мене завзяток. Вх. Зн. 18. Словник української мови Грінченка