завойовник
ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн., ПІДКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ, ІНТЕРВЕ́НТ (учасник інтервенції); ОКУПА́НТ (учасник окупації); АНЕКСІОНІ́СТ (прибічник анексії); ЕКСПАНСІОНІ́СТ (прибічник експансії). Загарбники, відступаючи, метались величезними зграями (О. Довженко); Повідомлялось, що всю величезну армію завойовників під Сталінградом взято в жорсткі шори (Я. Баш); Читаючи безсмертні рядки "Слова", ми ніби бачимо, як виступають на захист сплюндрованої лихими напасниками землі руські полки (І. Цюпа); Не хижі конквістадори — Працівники морів Крають сині простори Грудьми кораблів (М. Рильський); Партизанський загін довгий час успішно боровся проти біляків та інтервентів (О. Гончар); Каламутними потоками вступали окупанти на площі, розтікалися по околицях (Києва) і повзли на Чернігівщину, Полтавщину, Донбас (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- завойовник — завойо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- завойовник — див. ворог Словник синонімів Вусика
- завойовник — див. АҐРЕСОР. Словник синонімів Караванського
- завойовник — [завойоўниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- завойовник — -а, ч. 1》 Той, хто бере участь у підкоренні, загарбанні країн, поневоленні народів силою війська; прот. визволитель. 2》 перен., чого. Той, хто проникає в таємниці чого-небудь, розвідує, підкоряє що-небудь невідоме, неосвоєне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завойовник — Завойо́вни́к, -ка́, -ко́ві, -ку́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завойовник — ЗАВОЙО́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у підкоренні, загарбанні країн, поневоленні народів силою війська; протилежне визволитель. Словник української мови в 11 томах
- завойовник — Завойовник, -ка м. Завоеватель. Башт. 137. Словник української мови Грінченка