заволічка
ПРЯ́ЖА (тонкі нитки із зсуканих, досить коротких волокон), ПРЯ́ДИВО, ПОЧИНОК (намотана на веретено); ВОЛІ́ЧКА, ГА́РУС, ЗАВОЛІ́ЧКА діал. (з високоякісної вовни). Під вікном мотає (Анна) пряжу на мотовило і числить нитки (І. Франко); (Принцеса:) У мене там, у замковій світлиці, мережанок багато срібно-злотих і прядива й серпанків — хоч на вибір, хоч з голови мальованку майстерну вам вишию на цеховий значок (Леся Українка); Випаде починок з рук Мотрі, глухо вдариться об піл і розбуркає тишу сумну (Панас Мирний); Короткі сердаки, вишивані червоною і синьою волічкою сорочки, крисані чорні і ходаки, — от і цілий їх костюм (І. Франко); Килим був вишитий гарусом та шовком (І. Нечуй-Левицький); Поклав (Антосьо) на столі капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті (А. Свидницький).
Значення в інших словниках
- заволічка — заволі́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- заволічка — I -и, ж., діал. Гарус. II -и, ж., мед. Те саме, що заволока III. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заволічка — ЗАВОЛІ́ЧКА¹, и, ж., діал. Гарус. Антосьо.. поклав на столі капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті (Свидн., Люборацькі, 1955, 160). ЗАВОЛІ́ЧКА², и, ж., мед. Те саме, що заволо́ка³. Словник української мови в 11 томах
- заволічка — Заволічка, -ки ж. 1) = волічка. Капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті. Св. Л. 234. 2) Ремешекъ или веревочка, которыми въ ярмѣ прикрѣплены вверху снізки къ чашовин'ѣ. Рудч. Чп. 250. 3) Гвоздь, которымъ стянута оковка обода (вірвант) въ колесѣ воза. Рудч. Чп. 250. Словник української мови Грінченка