завідатель
ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Собко); Його кликав у Сухумі дядько, обіцяючи влаштувати завідуючим фотоательє (О. Донченко); Потім за рік її (Софійку) поставлено на зава дитколектора, й їй тепер уже не здалося це чимось дивним (Л. Смілянський); А ось одного разу старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (І. Микитенко). — Пор. керівни́к.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завідатель — Завіда́тель: — завідувач [54] Завіда́телі: — завідуючі [43] Словник з творів Івана Франка
- завідатель — заві́датель іменник чоловічого роду, істота завідувач діал. Орфографічний словник української мови
- завідатель — Заві́датель. Завідувач. Телеграфічно заявили свою однодушність зі зборами оо. : Георгій Мунтян, парох з Зеленева, і Ілярій Бриндзан, завідатель з Крищатика (Звідомл., 1914, 55) // порівн. пол. zawiadowca — завідувач, начальник (залізничної станції тощо); рос. заведующий -завідувач. Українська літературна мова на Буковині
- завідатель — моск. управитель Словник чужослів Павло Штепа
- завідатель — ЗАВІ́ДАТЕЛЬ, я, ч., діал. Завідувач. Старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (Мик., Кадильниця, 1959, 50). Словник української мови в 11 томах