1. Словник синонімів української мови

загарбник

ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн., ПІДКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ, ІНТЕРВЕ́НТ (учасник інтервенції); ОКУПА́НТ (учасник окупації); АНЕКСІОНІ́СТ (прибічник анексії); ЕКСПАНСІОНІ́СТ (прибічник експансії). Загарбники, відступаючи, метались величезними зграями (О. Довженко); Повідомлялось, що всю величезну армію завойовників під Сталінградом взято в жорсткі шори (Я. Баш); Читаючи безсмертні рядки "Слова", ми ніби бачимо, як виступають на захист сплюндрованої лихими напасниками землі руські полки (І. Цюпа); Не хижі конквістадори — Працівники морів Крають сині простори Грудьми кораблів (М. Рильський); Партизанський загін довгий час успішно боровся проти біляків та інтервентів (О. Гончар); Каламутними потоками вступали окупанти на площі, розтікалися по околицях (Києва) і повзли на Чернігівщину, Полтавщину, Донбас (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загарбник — зага́рбник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. загарбник — див. ворог Словник синонімів Вусика
  3. загарбник — [загарбниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. загарбник — -а, ч. Той, хто насильно захоплює що-небудь; завойовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загарбник — Зага́рбник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. загарбник — ЗАГА́РБНИК, а, ч. Той, хто насильно захоплює що-небудь; завойовник. Віковічна боротьба слов’янських народів за своє існування і свою незалежність закінчилася перемогою над німецькими загарбниками і німецькою тиранією (Гончар, III, 1959, 440)... Словник української мови в 11 томах