1. Словник синонімів української мови

загубити

ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., ЗНАПАСТИ́ТИ рідко, СПА́КОСТИТИ рідко. — Недок.: занапаща́ти, губи́ти, ні́вечити, плюндрува́ти, зво́дити, запропаща́ти, збавля́ти, гро́бити. — Як угнівається (пан), то знічев'я людину не те, що упосліднить, а й занапастить навіки... (Марко Вовчок); Хто ж, як не він, отой дука прославлений, Сю сироту загубив? (П. Грабовський); (Терпилиха:) Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? (І. Котляревський); Скільки талантів, скільки ж то юних ентузіастів зім'яла на моїх очах, знівечила й передчасно загнала в сиру матінку-землю жорстока і безглузда.. дійсність! (П. Козланюк); Вася потихеньку оповідав: — Комар по жадобі й батька рідного згубив, і брата в могилу загнав (О. Ковінька); — Нехай же так важко тобі, як ти знапастив мене! — Тебе і себе, дівчино (Марко Вовчок); Обох зразу облягло несказанне зло. Зло на себе, що так спакощене молоде життя, зло на людей, що допомогли його спакостити (Панас Мирний). — Пор. 1. ни́щити.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загубити — загуби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загубити — див. загублювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загубити — Згубилась, як голка в сіні. Про те, що вже не знайдеш. Краще з розумним загубити, як з дурним знайти. Від розумного щось навчишся, а від дурня — ні. Як загубив, то пиши-пропало. Про загублену річ, яку вже не повернеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. загубити — втра́тити па́мороки (тя́му, па́м’ять). Знепритомніти. Він втратив памороки і тільки тоді опам’ятався, як почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби аж цокотять (І. Нечуй-Левицький); Тями не втратив (тамада): продовжував славити іменинника (С. Фразеологічний словник української мови
  5. загубити — ЗАГУБИ́ТИ див. загу́блювати. Словник української мови в 11 томах
  6. загубити — Загубити, -блю́, -биш гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. посл. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Мет. 17. Словник української мови Грінченка