задовільний

ЗАДОВІ́ЛЬНИЙ (який задовольняє певні умови для кого-, чого-небудь, потреби, визначені кимсь і т. ін.), ПРИЙНЯ́ТНИЙ, ЛЮ́ДСЬКИЙ (про одяг, житло і т. ін. — який повинна, в принципі, мати людина); СТЕ́РПНИЙ, ТЕРПИ́МИЙ розм. (з яким можна миритися, який можна винести). Задовільна відповідь; Задовільне пояснення; Для Варшави Петро Конашевич був єдиним прийнятним командувачем (козацького війська) (З. Тулуб); — Може, й зійдемось в ціні, коли харчі будуть людські (М. Стельмах); Більшість інших валок теж наймалася в цей день, до того ж за досить терпиму плату (О. Гончар). — Пор. непога́ний.

НЕПОГА́НИЙ (досить добрий, хороший, гарний), НІВРО́КУ у знач. присудка, розм., НІЧО́ГО у знач. присудка, розм., НІЧОГЕ́НЬКИЙ розм., НЕЗГІ́РШИЙ розм.; НЕЗЛИ́Й розм. (не про людину або тварину); ПРИСТО́ЙНИЙ, ПОРЯ́ДНИЙ розм., ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм. (який задовольняє певні вимоги, відповідає яким-небудь умовам). — Не забувайте, що я удовиця, та ще й непогана, — весело защебетала Христина Степанівна (І. Нечуй-Левицький); Нівроку зять, не зять, а дуб (І. Гончаренко); Нічого в цьому році озимина, а ярі стоять зеленою рікою (М. Стельмах); Хай він запам'ятає її якщо й не красунею, то таки ж нічогенькою! (О. Гончар); І дівка була незгірша, хоч і не нашого роду (Ганна Барвінок); Тесть.. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля (І. Муратов); Вона (одежа) мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (М. Коцюбинський); — Бачу, що начальника я вам дав підходящого (Ю. Шовкопляс). — Пор. 2. до́брий, задові́льний.