задрипаний

БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл., ЗАДРИ́ПАНИЙ зневажл., МІЗЕ́РНИЙ заст. зневажл., ГОЛОДРА́БИЙ діал. зневажл. Повернувшись із служби, Павло оженився на Явдосі тому, що вона була такою бідною, як і він (Григорій Тютюнник); В одному селі жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею (І. Нечуй-Левицький); К іменитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобровим дівкам, У душах, у серцях Тугою-лучиною, пісне, заньмися! (М. Костомаров); (Дід Вакула:) Аж і Гриць тут коло мене — Се таке хлоп'я злиденне, Сиротисько, без кута (І. Франко); Навпроти, на повалених велетнях-смереках сиділи нужденні дроворуби, хто голим тілом світив, хто в сірятині (І. Драч); — Чи гаразд у їх господі? — Де там! такі стали голі (Марко Вовчок); Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... (Т. Шевченко); Попи до послуху схиляли Своїх обідраних братів (М. Гірник); — Скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого (робочого) люду..? (М. Коцюбинський); Його попихачі, заскочені такою нежданою милістю воєводською до голодраного пройдисвіта, мовчки посунули з каплиці слідом за Стрижаком (П. Загребельний); Вожакувати над валкою зголосився Нестір Цимбал, вічний заробітчанин, ..єдине багатство якого складалося з купи дітей, дрібної та голопузої династії Цимбалів (О. Гончар); У Тодора Гранчака розцвітає обличчя: — Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); — Об Олексіївні, ось об Галочці, і думати не смів. Хто вона, і хто я, мізерний (Г. Квітка-Основ'яненко): — Пор. 1. небага́тий.

БРУДНИ́Й (про істоту або річ — покритий гряззю, болотом), ЗАБОЛО́ЧЕНИЙ, ЗАКА́ЛЯНИЙ розм., ЗАДРИ́ПАНИЙ розм. — Хто б це міг.. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (О. Донченко); Надвечір до землянки на заболоченому коні під'їхав дільничний міліціонер (М. Стельмах); Кирило Іванович помалу виліз з ями, блідий аж труситься, закаляний увесь, бо так і розплатався у ямі (Панас Мирний); Бунтарі вриваються юрбою, задрипані, запорошені, червоні від горілки, від втоми, невиспані, дикі, обшарпані (Леся Українка).

НІКЧЕ́МНИЙ (про людину — ні на що не здатний; про якусь річ — який не відповідає певним вимогам), НІКУДИ́ШНІЙ розм.; ЗАДРИ́ПАНИЙ фам. (перев. про людину); НЕЩА́СНИЙ розм., ХИ́РНИЙ зневажл. (при звертанні та зі сл. той, цей і т. ін. — ужив. для вираження несхвального або зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь). Нікчемний працівник; Чи не покинуть нам.. Вірші нікчемні віршувать (Т. Шевченко); Вона старенька вже, тому і дипломат з неї нікудишній (Ірина Вільде); Знання були нікудишні (А. Хижняк); — Я не якийсь там задрипаний парубок-шелихвіст, — гордо сказав Клим (І. Нечуй-Левицький); Грицько почав розказувати про свій суд із братами — усе за тую нещасну десятину (Б. Грінченко); — А ви, мамо, як знаєте про Зосю? — спитав син. — А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. пога́ний.