заздритися

ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як усі будуть заздрити їй!.. (Панас Мирний); На велику худобу, батьківщину її заздрились (Ганна Барвінок); Не завидуй багатому; Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Т. Шевченко); Багатирки надимали презирливо губи, а Мартоха думала: "заздростять!" (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заздритися — за́здритися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. заздритися — -рюся, -ришся, недок., на що, розм. Те саме, що заздрити. || Заздрячи, пристрасно бажати, прагнути оволодіти чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заздритися — За́здритися, -здрюся, -здришся на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заздритися — ЗА́ЗДРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., на що, розм. Те саме, що за́здрити. Люди.. заздряться на наші стоги (Мирний, 1, 1954, 91); На велику худобу, батьківщину її [дівчини] заздрились (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  5. заздритися — За́здритися, -рюся, -ришся гл. — на що. Завидовать, зариться на что. На велику худобу, батьківщину її заздрились. Г. Барв. 462. В нас той невеличкий шматок, скілько то очей заздриться на його. Мир. Пов. І. 153. Словник української мови Грінченка