заздритися
ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як усі будуть заздрити їй!.. (Панас Мирний); На велику худобу, батьківщину її заздрились (Ганна Барвінок); Не завидуй багатому; Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Т. Шевченко); Багатирки надимали презирливо губи, а Мартоха думала: "заздростять!" (Леся Українка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заздритися — за́здритися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- заздритися — -рюся, -ришся, недок., на що, розм. Те саме, що заздрити. || Заздрячи, пристрасно бажати, прагнути оволодіти чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заздритися — За́здритися, -здрюся, -здришся на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заздритися — ЗА́ЗДРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., на що, розм. Те саме, що за́здрити. Люди.. заздряться на наші стоги (Мирний, 1, 1954, 91); На велику худобу, батьківщину її [дівчини] заздрились (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- заздритися — За́здритися, -рюся, -ришся гл. — на що. Завидовать, зариться на что. На велику худобу, батьківщину її заздрились. Г. Барв. 462. В нас той невеличкий шматок, скілько то очей заздриться на його. Мир. Пов. І. 153. Словник української мови Грінченка