зазначити

ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.; НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИ діал. (кілочками межу). — Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають (сапери) мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх (кавуни) позначують, — то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); — Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! — На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки — намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші — наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв (Густав), бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зазначити — зазна́чи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зазначити — Зазначи́ти. Виявити, продемонструвати. Прихильник п. Романчука вважає доконче потрібним зазначити свою ворожість при першій лучшій нагоді, в касині, торговли, в товаристві, на забаві — де-будь, аби тілько понизити противника (Б., 1895, 13, 3) // порівн. Українська літературна мова на Буковині
  3. зазначити — див. зазначати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зазначити — Зазна́чи́ти, -на́чу́, -чи́ш, -ча́ть; зазначи́, -чі́ть і зазна́ч, -на́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зазначити — ЗАЗНА́ЧИТИ див. зазнача́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. зазначити — Зазначити, -ся см. зазначувати, -ся. Словник української мови Грінченка