закочувати
ЗАКА́ЧУВАТИ (ЗАКО́ЧУВАТИ) (підгортати край одягу чи його частини), ЗАСУ́КУВАТИ, ПІДКА́ЧУВАТИ (ПІДКО́ЧУВАТИ), ПІДСУ́КУВАТИ, ЗАКА́СУВАТИ діал., ПІДКА́СУВАТИ діал. — Док.: закача́ти (закоти́ти), засука́ти, підкача́ти (підкоти́ти), підсука́ти, закаса́ти, підкаса́ти. Як хотілося Михайлові.. закачати холоші, побрести по коліна у воду, нарвати цілий жмуток жовтоцвіту! (Ю. Збанацький); Ставши в позу атлета, Гриць почав закочувати рукава (Ю. Шовкопляс); Він поспішно підкачував коротенькі, вище колін, штанці ще вище, засукував рукава веселої на колір шерстяної кофтинки (Г. Епік); Вона розщібнула рукав, закасала аж до плечей і встромила у воду руку (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закочувати — зако́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- закочувати — -ую, -уєш, недок., закотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Котячи, переміщати що-небудь в якесь місце. 2》 Загортати назовні край одягу, взуття; засукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закочувати — ЗАКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Котячи, переміщати що-небудь в якесь місце. Мусій випряг вози серед двору. — Закочуй, козаче, під повітку (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
- закочувати — Зако́чувати, -чую, -єш сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145. Словник української мови Грінченка