1. Словник синонімів української мови

закуритися

ГАРТУВА́ТИСЯ (ставати морально й фізично стійким), ЗАГАРТО́ВУВАТИСЯ, ЗАКУ́РЮВАТИСЯ розм. — Док.: загартува́тися, закури́тися. Катерина.. підставила плечі під тугі струмені. — Треба гартуватись, — подумала.., треба гартуватись, бо життя, що йде назустріч, кострубате й неласкаве (Ірина Вільде); В Коші він і виріс, тут і загартувався (О. Стороженко); Вихованці семінарії, коли їх зроду не ламало учительське життя, пізніше закурювались у боротьбі і робились міцними, як криця (С. Васильченко).

ЗАКОПТИ́ТИСЯ (вкритися кіптявою, сажею), ЗАКОПТІ́ТИ, ПРОКОПТИ́ТИСЯ підсил., ПРОКОПТІ́ТИ підсил., ЗАКУРИ́ТИСЯ (ЗАКУРІ́ТИСЯ), ЗАКУРІ́ТИ, ЗАДИМИ́ТИСЯ (ЗАДИМІ́ТИСЯ), ПРОДИМИ́ТИСЯ (ПРОДИМІ́ТИСЯ) підсил. (сповнитися, оповитися димом). — Недок.: зако́пчуватися, проко́пчуватися, заку́рюватися, зади́млюватися, проди́млюватися, продимля́тися. Від диму закоптишся, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся (М. Номис); — У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Ганна Барвінок); (Левко:) Ет, об казна-чім турбуєшся. Краще б гляділа, щоб там у печі не перепріло що та не задимилось (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закуритися — закури́тися 1 дієслово доконаного виду закоптитися закури́тися 2 дієслово доконаного виду почати димітися рідко Орфографічний словник української мови
  2. закуритися — I див. закурюватися. II -иться і закурітися, закуриться і рідко закуріється, док. 1》 Почати диміти, виділяти дим; задиміти. || безос. || Запарувати. 2》 Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закуритися — ЗАКУРИ́ТИСЯ¹ див. заку́рюватися. ЗАКУРИ́ТИСЯ², и́ться і ЗАКУРІ́ТИСЯ, закури́ться і рідко закурі́ється, док. 1. Почати диміти, виділяти дим; задиміти. Солома закурилась, потім спалахнула вогнем. Василько витяг до вогню руки… (Панч, Син Таращ. Словник української мови в 11 томах
  4. закуритися — Закурюватися, -рююся, -єшся сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бодай тобі закурилось. Бранное пожеланіе пожара. Словник української мови Грінченка