закурітися

ЗАКОПТИ́ТИСЯ (вкритися кіптявою, сажею), ЗАКОПТІ́ТИ, ПРОКОПТИ́ТИСЯ підсил., ПРОКОПТІ́ТИ підсил., ЗАКУРИ́ТИСЯ (ЗАКУРІ́ТИСЯ), ЗАКУРІ́ТИ, ЗАДИМИ́ТИСЯ (ЗАДИМІ́ТИСЯ), ПРОДИМИ́ТИСЯ (ПРОДИМІ́ТИСЯ) підсил. (сповнитися, оповитися димом). — Недок.: зако́пчуватися, проко́пчуватися, заку́рюватися, зади́млюватися, проди́млюватися, продимля́тися. Від диму закоптишся, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся (М. Номис); — У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Ганна Барвінок); (Левко:) Ет, об казна-чім турбуєшся. Краще б гляділа, щоб там у печі не перепріло що та не задимилось (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закурітися — закурі́тися дієслово доконаного виду форми 'закуріється', 'закуріються' вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. закурітися — див. закуритися II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закурітися — аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Фразеологічний словник української мови
  4. закурітися — ЗАКУРІ́ТИСЯ див. закури́тися². Словник української мови в 11 томах