залом

ЗА́КРУТ (крутий поворот, вигин — перев. річки, дороги), КОЛІ́НО, ЛУКА́, ЗАЛО́М, ЗА́ВОРО́Т, ЗА́КРУТЕНЬ розм., ЗА́ВЕРТЕНЬ розм., ЗГИН розм., ЗАКРУ́ТИНА діал., МЕА́НДР геол. Поет сідав на лаві в саду. Вибирав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); У місці, де річка Бистра.. робила коліно, було "чудодійне джерело" (Ірина Вільде); Кривою козацькою шаблею сяяла лука ріки (Л. Первомайський); Білі човники в заломі ріки пристали до берега мерехтливою зграйкою (О. Гуреїв); З літами ріка замулюється, заростає, розбігаються протоки, завертні, закрутні (К. Гордієнко); Стрий шумів по кам'яних бродах і пінився по закрутинах (І. Франко); Внаслідок часткових відхилень від свого попереднього напрямку ріка утворює повороти, які називаються меандрами (з наукової літератури). — Пор. зви́вина, 2. петля́.

ЗАТО́Р (скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові), ПРО́БКА розм.; ЗАЛО́М (нагромадження дерев, повалених вітром, бурею). За характером руху колони можна було визначити, що вона вже не відчуває на собі твердої руки єдиного командування. Тільки цим можна було пояснити хаотичні затори, що виникали раз у раз внаслідок свавілля водіїв (О. Гончар); Пробка попереду розсоталася, шофер сів за руль, і машина рушила (Л. Первомайський); На самому краю чагарів Михайло несподівано натрапив на непролазний лісовий залом (П. Загребельний).

КАРНИ́З (виступ, що завершує верхню частину стіни або міститься над вікнами, дверима тощо), ЗАЛО́М розм.; ПРИМУ́РОК (поперечний виступ на стінці печі, груби); ПІДДА́ШШЯ, ПІДДА́ШОК (виступ якоїсь покрівлі); ПІДЗО́Р спец. (оздоблений декоративним різьбленням). Хата в Бовкуна... куди! .. Покрівля — залізна. А стіни! Цеглові з карнизами (А. Тесленко); Блідо горить на карнизі прикручена гасничка (С. Васильченко); Каганець стояв на примурку (О. Кундзич); Лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям (М. Коцюбинський).

СКЛА́ДКА перев. мн. (складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін.; такий згин на тканині), ФА́ЛДА, ЗГО́РТКА, БГА́НКА, ЗАЛО́М рідше. Він саме, попихкуючи люлькою, картинно стояв у свиті з рясними складками і сивій смушевій шапці (М. Стельмах); Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла дрібні фалди (І. Нечуй-Левицький); Одежа червона важкими згортками пада униз (Дніпрова Чайка); Тога на ньому так уложена, як личить людині значно старішій, — широкими заломами і спущена в подолі низько, мало не до п'ят (Леся Українка). — Пор. збо́рка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залом — зало́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. залом — див. вигин Словник синонімів Вусика
  3. залом — -у, ч. 1》 Крутий, різкий поворот. || Крива, звивиста лінія, звивина. || Загнута частина чого-небудь. 2》 Заглибина в чому-небудь, уступ (гори, скелі). 3》 Виступаюча частина чого-небудь; виступ, карниз. 4》 Місце в лісі, де лежить бурелом. || Дерева, повалені вітром, бурею. 5》 рідко. Складка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. залом — Злам, вилам, зворот, згин, вигин, закрут Словник чужослів Павло Штепа
  5. залом — ЗАЛО́М, у, ч. 1. Крутий, різкий поворот. На частих заломах попадались зграї собак і дітей (Коцюб., II, 1955, 123); Білі човники в заломі ріки пристали до берега мерехтливою зграйкою (Гур., Осок. друзі, 1946, 28); // Крива, звивиста лінія, звивина. Словник української мови в 11 томах
  6. залом — Уступ на даху чи верху багатоярусної споруди, створений сполученням зрізаної піраміди і вертикального зрубу. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. залом — Залім и зало́м, -ло́му м. 1) Изгибъ, кривизна. 2) Поворотъ (рѣки, дороги). Черк. у. Мнж. 180. З) Переломъ. 4) Карнизъ. 5) = завертка 1. Це залом у житі. Бог його знав, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. Черниг. у. 6) Залом. Словник української мови Грінченка