заміжня

ОДРУ́ЖЕНА (яка має чоловіка), ЗАМІ́ЖНЯ́, ЗАМУ́ЖНЯ, ЗА́МУЖЕМ, ЗА́МІЖЖЮ (ЗА́МУЖЖЮ) розм. (ужив. у складі групи присудка). Я гадала, що Маня коли ще не одружена, то напевно готується до весілля (Ірина Вільде); Війну Лукія зустріла вже заміжньою жінкою з дитиною на руках (О. Гончар); З чотирьох доньок була лиш найстарша та Ірина замужня (О. Кобилянська); Дві дорослі дочки (у матері). Одна замужем, у Конотопі живе, друга у Ленінграді, художниця (І. Муратов); — Хіба вона заміжжю? — запитала Пріська. — Уже другий рік (Л. Яновська); У неї є небога замужжю! Чоловік і троє дітей (Ганна Барвінок).