1. Словник синонімів української мови

заміна

ЗАМІ́НА (дія, при якій замість одного предмета, однієї особи і т. ін. береться інший предмет, інша особа), СУБСТИТУ́ЦІЯ спец., ПІДСТА́ВА діал.; ПІДМІ́НА (звичайно непомітна або тимчасова); ПІДСТАНО́ВКА (за зразком чогось іншого). Процес заміни іншомовного слова своїм корінним ніяк не можна кваліфікувати взагалі як регресивне явище (М. Рильський); Ремо здригнувся.. Він ніколи не бачив Гюлле в такім убранні... На хвилинку йому здалось, що то не вона.. В його голові майнули химерні думки про можливість підміни... (О. Досвітній).

О́БМІН, МІ́НА, МІНЯ́ННЯ, МІНЬБА́ розм., МІНЯНКА розм., ЗАМІ́НА рідше. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Ю. Смолич); Договір міни; Після уроків затіяли хлопці міньбу.. Застромивши руку в кишеню, сказав (Дзюнька) Гаркавому: — Давай мінятись (Є. Гуцало); Охочих до мінянки купа велика; одні відходять, другі надбігають (І. Франко); — Хлопці! Денис у мене сало вкрав. Віддай сюди! — А тобі що, шкода? — поцікавився Денис.. — До чужого не лізь. Я твої торби не займаю. — Я тобі дав хліба, ти мені сала. Заміна (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заміна — замі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. заміна — [зам’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. заміна — -и, ж. 1》 Дія, за якої замість одного предмета, явища і т. ін. виступає інший предмет, інше явище і т. ін., замість одного предмета, однієї особи береться інший предмет, інша особа. 2》 Той, хто (або те, що) замінює, може замінювати собою кого-, що-небудь. 3》 рідко. Те саме, що обмін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заміна — Замі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заміна — ЗАМІ́НА, и, ж. 1. Дія, при якій замість одного предмета, явища і т. ін. виступає інший предмет, інше явище і т. ін., замість одного предмета, однієї особи береться інший предмет, інша особа. Словник української мови в 11 томах
  6. заміна — рос. замена введення нового елемента замість такого, що використовувався у певній системі, але не відповідав її вимогам. Eкономічна енциклопедія
  7. заміна — Заміна, -ни ж. 1) Замѣна, обмѣнъ. Даси на заміну. Черк. у. 2) Подмѣнъ. Словник української мови Грінченка