заміна

Значення в інших словниках

1. заміна — замі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. заміна — [зам’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
3. заміна — -и, ж. 1》 Дія, за якої замість одного предмета, явища і т. ін. виступає інший предмет, інше явище і т. ін., замість одного предмета, однієї особи береться інший предмет, інша особа. 2》 Той, хто (або те, що) замінює, може замінювати собою кого-, що-небудь. 3》 рідко. Те саме, що обмін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заміна — ЗАМІ́НА (дія, при якій замість одного предмета, однієї особи і т. ін. береться інший предмет, інша особа), СУБСТИТУ́ЦІЯ спец., ПІДСТА́ВА діал.; ПІДМІ́НА (звичайно непомітна або тимчасова); ПІДСТАНО́ВКА (за зразком чогось іншого). Словник синонімів української мови
5. заміна — Замі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. заміна — ЗАМІ́НА, и, ж. 1. Дія, при якій замість одного предмета, явища і т. ін. виступає інший предмет, інше явище і т. ін., замість одного предмета, однієї особи береться інший предмет, інша особа. Словник української мови в 11 томах
7. заміна — Заміна, -ни ж. 1) Замѣна, обмѣнъ. Даси на заміну. Черк. у. 2) Подмѣнъ. Словник української мови Грінченка