заміна
замі́на
[зам’іна]
-ние, д. і м. -н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заміна — замі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- заміна — -и, ж. 1》 Дія, за якої замість одного предмета, явища і т. ін. виступає інший предмет, інше явище і т. ін., замість одного предмета, однієї особи береться інший предмет, інша особа. 2》 Той, хто (або те, що) замінює, може замінювати собою кого-, що-небудь. 3》 рідко. Те саме, що обмін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заміна — ЗАМІ́НА (дія, при якій замість одного предмета, однієї особи і т. ін. береться інший предмет, інша особа), СУБСТИТУ́ЦІЯ спец., ПІДСТА́ВА діал.; ПІДМІ́НА (звичайно непомітна або тимчасова); ПІДСТАНО́ВКА (за зразком чогось іншого). Словник синонімів української мови
- заміна — Замі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заміна — ЗАМІ́НА, и, ж. 1. Дія, при якій замість одного предмета, явища і т. ін. виступає інший предмет, інше явище і т. ін., замість одного предмета, однієї особи береться інший предмет, інша особа. Словник української мови в 11 томах
- заміна — рос. замена введення нового елемента замість такого, що використовувався у певній системі, але не відповідав її вимогам. Eкономічна енциклопедія
- заміна — Заміна, -ни ж. 1) Замѣна, обмѣнъ. Даси на заміну. Черк. у. 2) Подмѣнъ. Словник української мови Грінченка