занедужувати

ЗАХВОРІ́ТИ (стати хворим), ЗАНЕДУ́ЖАТИ, ЗАСЛА́БНУТИ розм., ЗАСЛА́БТИ розм., ЗАСЛАБІ́ТИ розм., ЗАЧАВЛІ́ТИ розм., РОЗНЕДУ́ЖАТИСЯ розм., РОЗХВОРІ́ТИСЯ розм., РОЗНЕМОГТИ́СЯ розм., ЗАХОРУВА́ТИ діал., ЗАХОРІ́ТИ діал.; ЛЯГТИ́, ЗЛЯГТИ́, ОБЛЯГТИ́ рідко (тяжко захворіти); ПРИХВОРІ́ТИ, ПРИБОЛІ́ТИ розм., ПРИСЛА́БНУТИ розм. (у легкій формі). — Недок.: захво́рювати, занеду́жувати. Волина мама несподівано захворіла на запалення легенів (Ю. Яновський); Після смерті чоловіка Марія героїчно билася з нуждою, але потім занедужала якоюсь загадковою хворобою і померла (Григорій Тютюнник); Вночі вона вже заслабла. Тіло запалилось гарячкою (І. Нечуй-Левицький); В суботу заслабіла (мила), В неділю лежала, В понеділок умерла (П. Чубинський); Та вона таки швидко.. зачавліла і скоро дуба дала (Г. Квітка-Основ'яненко); По маневрах він захорував і пролежав більше місяця (І. Франко); — По дорозі захорів у неї брат маленький (А. Головко); Через тиждень Нимидора лягла й більше вже не вставала (І. Нечуй-Левицький); Якогось осіннього дня Іван Іванович застудився, зліг і незабаром помер (М. Рильський); Обліг мій братчик, лежить (Словник Б. Грінченка); Ганна Остапівна знов прихворіла, а Марися цілі дні заклопотана влаштуванням літнього табору (О. Гончар).