1. Словник синонімів української мови

заперечити

ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти, закиди тощо); ПЕРЕКРЕ́СЛЮВАТИ (повністю наслідки чиєїсь роботи, чиїсь достоїнства тощо). — Док.: запере́чити, опротестува́ти, оспо́рити, спростува́ти, перекре́слити. Часом Даша перебивала Лукерію Степанівну якимсь запитанням, іноді заперечувала ту чи іншу думку (С. Журахович); Косінський не міг добрати, чи полковник з примхи перечить йому, чи просто знущається з його стратегічних здібностей (І. Ле); Наказ треба виконувати неодмінно.. Вказівку можна опротестувати. А пораду — можна й не брати до уваги (П. Оровецький); — Молода, вродлива, напевно не помилюся, коли скажу — й багата особа... — Неля не спростувала цієї останньої неточності (Ірина Вільде). — Пор. 2. відкида́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заперечити — запере́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заперечити — [запеиречиетие] -чу, -чиеш; нак. -еч, -ечтеи Орфоепічний словник української мови
  3. заперечити — див. заперечувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заперечити — Запере́чити, -ре́чу, -ре́чиш, -ре́чать; запере́ч, -ре́чте кому, чому; що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заперечити — ЗАПЕРЕ́ЧИТИ див. запере́чувати. Словник української мови в 11 томах