записати

ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док.: записа́ти, занотува́ти, зафіксува́ти, вписа́ти (уписа́ти), внести́ (унести́), занести́. Він ходив задумливий, часто витягав блокнот і щось записував до нього (О. Донченко); Далі кореспондент заходився занотовувати свої враження у блискучий блокнот (Д. Бедзик); Карналь відгорнув від себе папери, нічого не записував, бо не звик нотувати своїх думок (П. Загребельний); Вийме (Бова) свій зшиток-щоденник і стане вписувати в його свої смутні думи (С. Васильченко); Рука Цимбала тремтіла, коли він, мов дорогу знахідку, вносив до списку делегатів ім'я Марини Дубчак (С. Журахович); Усі твори, досі написані ним, склалися в мандрах, на ходу. Навіть заносив їх на папір стоячи (П. Колесник).

ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИ розм.; ВІДПИ́СУВАТИ розм., ЗАПИ́СУВАТИ розм., ПЕРЕПИ́СУВАТИ розм. (даючи письмове розпорядження). — Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. (Ернест:) Тітка заповіла мені дім (І. Франко); — Вмираю, діти, — сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); — Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, — й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла — десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). — Пор. 2. залиша́ти.

ЗАРАХО́ВУВАТИ (включати до складу кого-, чого-небудь; приймати на роботу, навчання), ЗАЧИСЛЯ́ТИ, ЗАЛІ́ЧУВАТИ рідше, ПРИЙМА́ТИ, ПРИПИ́СУВАТИ, ЗАПИ́СУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ПИСА́ТИ заст.; ОФОРМЛЯ́ТИ (з додержанням необхідних формальностей). — Док.: зарахува́ти, зачи́слити, залічи́ти, прийня́ти, приписа́ти, записа́ти, вписа́ти (уписа́ти), офо́рмити. Марину зарахували ученицею в комсомольсько-молодіжну бригаду малярів (Л. Дмитерко); Івана Вишенського зачислюють звичайно до полемістів, що боронили православіє проти заходів латинства та унії (І. Франко); Я його (Фрейліграта) високо ціню і тепер, і залічую його до найзначніших поетів (Леся Українка); — Вас, очевидно, треба приписати до боднарів. Одинокий тутешній боднар належить до нашого цеху, то й вам прийдеться до нас приступити (І. Франко); Батьки приводили дітей записувати до школи (М. Коцюбинський); — Мене не пишуть в школу, І не беруть у поле,.. Сиди лиш біля дому — Кругом біда малому!.. (М. Стельмах). — Пор. 1. прийма́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. записати — записа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. записати — див. записувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. записати — записа́ти: ◊ записа́ти на конто → конто ◊ записа́ти си (собі́) то на чолі́ → чоло ◊ записа́ти <�той> довг ву́гльом у комині → довг Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. записати — записа́ти на свій раху́нок що. Вважати своїм здобутком, досягненням що-небудь. — Ось так, товаришу комісаре, можеш записати на свій рахунок перший похід,— обернувсь до мене Олександр Васильович (В. Логвиненко). записа́ти собі́ на ло́бі що, зневажл. Фразеологічний словник української мови
  5. записати — Записа́ти, -пишу́, -пи́шеш, -шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. записати — ЗАПИСА́ТИ див. запи́сувати. Словник української мови в 11 томах
  7. записати — Записати, -ся см. записувати, -ся. Словник української мови Грінченка