заповзати
ВЛА́ЗИТИ (УЛА́ЗИТИ) (проникати всередину чогось, лізучи повзком, протискуючись), ВЛІЗА́ТИ (УЛІЗА́ТИ), ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАПОВЗА́ТИ. — Док.: влі́зти (улі́зти), залі́зти, заповзти́. Вовк старий не влізе до ями (прислів'я); У те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне (О. Стороженко); Він (пес) давно вже, ще з весни, випорпав собі яму під коморою і залазить туди під час спеки (В. Гжицький); Мовчки він заліз на піч (С. Чорнобривець); Маруся відчинила їх (двері), а вони обірвалися й упали. Заповзла досередини (хатки) (Г. Хоткевич). — Пор. 1. забира́тися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заповзати — див. повзти Словник синонімів Вусика
- заповзати — I зап`овзати-аю, -аєш, док. Почати повзти. II заповз`ати-аю, -аєш, недок., заповзти, -зу, -зеш, док. Поповзом потрапляти куди-небудь. || перен. Повільно пересуваючись, заїжджати куди-небудь. || перен. Поступово проникати куди-небудь. || перен. Повільно з'являтися (про яке-небудь почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповзати — запо́взати дієслово доконаного виду почати повзати заповза́ти дієслово недоконаного виду залазити кудись Орфографічний словник української мови
- заповзати — ЗАПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати повзати. ЗАПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. Поповзом потрапляти куди-небудь. П’ять раз заповзали німці у воронки.. і п’ять раз не виходили звідти (Трип., Дорога.. Словник української мови в 11 томах
- заповзати — Заповза́ти, -за́ю, -єш, сов. заповзти́, -зу́, -зе́ш гл. Заползать, заползти. --------------- Заповзати, -заю, -єш гл. Заползать, начать ползать. Словник української мови Грінченка