заповісти
ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИ розм.; ВІДПИ́СУВАТИ розм., ЗАПИ́СУВАТИ розм., ПЕРЕПИ́СУВАТИ розм. (даючи письмове розпорядження). — Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. (Ернест:) Тітка заповіла мені дім (І. Франко); — Вмираю, діти, — сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); — Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, — й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла — десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). — Пор. 2. залиша́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заповісти — див. заповідати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповісти — запові́сти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заповісти — Заборонити Словник застарілих та маловживаних слів
- заповісти — Запові́сти, -ві́м, -віси́, -ві́сть, -вімо́, -вісте́, -відя́ть; запові́ж, -ві́жте (і рідше запові́дж, -ві́джте) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заповісти — ЗАПОВІ́СТИ див. заповіда́ти. Словник української мови в 11 томах
- заповісти — Заповісти см. заповідати. Словник української мови Грінченка