заповідь

ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. (загальноприйняте, перев. суворо дотримуване); ПРИ́НЦИП, ДЕВІ́З (основне, особливо важливе для однієї людини або групи, організації). Таке моє давнє правило: не шкодувати за тим, чого не можна повернути (О. Гуреїв); Частенько буває так, що своїх власних гадок і засад хлопець-підліток не встиг іще виробити (А. Кримський); Допоможеш чимось кращим виявити себе навіть такому, що ніяких етичних норм не визнавав (О. Гончар); Ніби й пора вставати, бо лекції за шкільними приписами починаються о восьмій (Д. Бедзик); Автор смикає свого героя за ниточку, і все робиться так, як належить за банальними прописами (С. Журахович); На весь гуртожиток, можливо, Було матраців тих із п'ять, На них блаженно та щасливо Начальство мало право спать, Бородані із старших курсів. Це заведенція така (С. Воскрекасенко); Коли трохи оклигав (Сивоок) з дороги, зазнайомився з усіма монастирськими регулами, то йому стало так страшно, немов ось завтра-позавтра мав умерти (П. Загребельний); Глянула я на старців, та аж тоді згадала, що я ніякої милостини не подала старцям, як слід по закону (І. Нечуй-Левицький); Віра злякано говорила про Поліщука, бо той не визнавав батька її, Вірину тітку та ігнорував багато заповідей, обов'язкових у селі-меморіалі (В. Коротич); Це був командувач, створений революцією, і він стояв на височині вимог військового мистецтва (Ю. Яновський); (Мартіан:) Дозволь покликати моїх дітей, сам розпитай їх про науку віри, я їх учив, як наш канон велить (Леся Українка); (Василь:) Скасуйте їх, скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих і бідних, на можних та безможних (Панас Мирний); Навіть Горобець заявив про свою незгоду з принципами старого активу (І. Микитенко); Шевченко, куди б його не закинула доля.., — завжди він був вірний своєму девізу: не каятися, не гнути шиї перед царями (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заповідь — «дати на заповіді»: проголошення в церкві прізвищ тих, що заявили бажання одружитися [VII] Словник з творів Івана Франка
  2. заповідь — Заповіт, правило, настанова, сил. закон. Словник синонімів Караванського
  3. заповідь — [запов'ід'] -д'і, ор. -д':у, р. мн. -деий Орфоепічний словник української мови
  4. заповідь — -і, ж. 1》 рел. Біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру. 2》 перен. Суворе правило поведінки, неухильний обов'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заповідь — 1. (Божа) наказ 2. це провістка Словник чужослів Павло Штепа
  6. заповідь — за́повідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. заповідь — див. заповідь у релігії Філософський енциклопедичний словник
  8. заповідь — За́повідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -відей і -відів, -відям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. заповідь — ЗА́ПОВІДЬ, і, ж. 1. рел. Біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру. [Анзорге:] Тепер пани не вірують ні в бога, ні в чорта. Заповіді забули, кари не бояться (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. заповідь — Заповідь, -ді ж. Заповѣдь. Боже милий, вони ж твою заповідь чинили. Хата, 107. А Настуся з богословом заповіді вчиться. Шевч. 499. Словник української мови Грінченка