заповідь

Значення в інших словниках

1. заповідь — «дати на заповіді»: проголошення в церкві прізвищ тих, що заявили бажання одружитися [VII] Словник з творів Івана Франка
2. заповідь — Заповіт, правило, настанова, сил. закон. Словник синонімів Караванського
3. заповідь — [запов'ід'] -д'і, ор. -д':у, р. мн. -деий Орфоепічний словник української мови
4. заповідь — -і, ж. 1》 рел. Біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру. 2》 перен. Суворе правило поведінки, неухильний обов'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заповідь — 1. (Божа) наказ 2. це провістка Словник чужослів Павло Штепа
6. заповідь — за́повідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
7. заповідь — ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. Словник синонімів української мови
8. заповідь — За́повідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -відей і -відів, -відям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. заповідь — ЗА́ПОВІДЬ, і, ж. 1. рел. Біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру. [Анзорге:] Тепер пани не вірують ні в бога, ні в чорта. Заповіді забули, кари не бояться (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
10. заповідь — Заповідь, -ді ж. Заповѣдь. Боже милий, вони ж твою заповідь чинили. Хата, 107. А Настуся з богословом заповіді вчиться. Шевч. 499. Словник української мови Грінченка