запорошувати
ОБСИПА́ТИ (ОСИПА́ТИ) (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИ рідше, ОБМІТА́ТИ чим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). — Док.: обси́пати (оси́пати), обтруси́ти, обмести́, запороши́ти, припороши́ти. Давид крутив віялку.. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Головко); Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний); Старий рудий кафтан білівся (в Мортка) від муки; мука обліпила також бік криси заломленого капелюха і легко обсипувала довгі пейси (Н. Кобринська); На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети (О. Олесь); Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать (Леся Українка); Зелені ліси ялинові позацвітали та припорошили шовкові трави мов золотим маком (Ю. Федькович). — Пор. 1. си́пати.
Значення в інших словниках
- запорошувати — -ую, -уєш, недок., запорошити, -ошу, -ошиш, док. 1》 перех.Покривати, притрушувати що-небудь (про сніг, порошу). 2》 тільки док., неперех. Почати порошити (про сніг, порошу). 3》 перех., перев. зі сл. око, очі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запорошувати — запоро́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запорошувати — Запоро́шувати, -ро́шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запорошувати — ЗАПОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОРОШИ́ТИ, ошу́, о́шиш, док. 1. перех. Покривати, притрушувати що-небудь (про сніг, порошу). Запорошує пороша Сліди таємні на шляху (Криж. Словник української мови в 11 томах
- запорошувати — Запоро́шувати, -шую, -єш сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Словник української мови Грінченка